Про баланс у вихованні малюків

В наш час прогресу в доступі безліч літератури по вихованню дітей.

В одних джерелах рекомендують виховувати в суворих рамках, відшліфовуючи конкретні риси характеру, в інших — давати повну свободу під страхом нанесення дитині психічної травми. Часто до мене звертаються з питанням, як краще себе поводити в тих чи інших ситуаціях з дітьми.

Щоб розібратися з цим, потрібно звернути увагу на декілька аспектів виховання та розвитку малюків.

Один з аспектів — це природні потреби дітей в пізнанні навколишнього світу. Їм цікаво досліджувати, пізнавати, експериментувати. I обов’язком батьків  є створення безпечних умов в їх поривах зацікавленості. Головна умова підтримки високого рівня інтересу в пізнанні світу — це віра, що малюк впорається з поставленою метою самостійно. Адже досягнення конкретної мети — і є процес розвитку. Батькам варто сповільнювати себе в діях щодо підтримки, розуміючи, що мозок малюка працює набагато повільніше чим дорослих, але він працює і йому потрібний час на вирішення питань для досягнення цілей.

Чи потрібно допомагати дитині, коли вона про це просить? Якщо дитина не може впоратися з завданням, в першу чергу, треба оцінити її потенційні можливості. Якщо завдання входить в їх межі, варто обговорити з ним, яким чином можливо досягнути мети. Дуже важливо робити це, не даючи порад, а ставлячи запитання, які будуть спрямовувати у вірному напрямку. Наприклад: «Що може тобi допомогти дістати м’ячик з-під ліжка?».

Варто досліджувати найближчу зону розвитку дитини і пропонувати завдання відносно її можливостей. Якщо у Вас з’явилася нова гра, дайте малюку самостійно розібратися, що з нею робити, а не швидко все розповідати і показувати. Якщо Ваш син чи донечка робить щось невірно, важливо витримувати спокій і дати можливість пробувати і експериментувати, адже на помилках вчаться. Позитивний досвід помилок дає змогу дитині в майбутньому бути стійким, спокійно реагувати на свої помилки, виважено робити вірні кроки, що в свою чергу дає можливість йти в перед і не «опускати рук» при виникненні складнощів. Якщо ж малюку постійно розповідати та показувати, що і як потрібно робити, він звикне, що хтось має ним керувати. В такому випадку виховуються гарні підлеглі, які не беруть на себе відповідальність. Якщо ж Ви хочете, щоб Ваша дитина виростала індивідуальністю і сама керувала своїм життям, дайте можливість їй розвиватися, робити помилки, досягати успіху самостійно. А також, обов’язково помічайте її досягнення і щиро радійте разом з нею.

Ще одним суттєвим моментом виховання є встановлення рамок та правил у сім’ї. Кожен малюк має знати межі дозволеного, має поважати думку і працю оточуючих. В сім’ї мають керувати батьки, чи особи які їх заміняють. В іншому ж випадку, коли в родині панує повна відсутність рамок і дитині все дозволяється, вона стає головною і керує всією сім’єю. В такому випадку, батьки стають заручниками власної дитини з усіма негативними наслідками.

Важливим фактором у вихованні є, власне, поведінка самих дорослих. Пам’ятайте, діти навчаються жити у Вас. Скільки б Ви не розповідали, як правильно жити, вони будуть повторювати Ваші способи реагування на різні ситуації, а в майбутньому своїм дітям, слово в слово, будуть переказувати Ваші повчання.

Отже, при вихованні наших маленьких особистостей важливо зберігати баланс між потребами дитини в розвитку, безпекою, взаємоповагою та соціальними рамками. І відповідальність за цей баланс несуть батьки!

 

About the Author

adminclub